Урочистість св. Схоластики у бенедиктинському абатстві в Житомирі

У суботу, 12 лютого в абатстві Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії жіночого ордену св. Бенедикта в Житомирі відбулась урочиста Свята Меса, на честь святої Схоластики - сестри-близнючки святого Бенедикта Нурсійського, духовної матері сестер-бенедиктинок.
Урочисту Святу Месу очолив Апостольський Нунцій архієпископ Вісвальдас Кульбокас у співслужінні зі священникам, з різних парафій.

На початку Євхаристії, мати абатиса Клара Свідерська вітаючи Нунція, просила його про молитву за мир у нашій Батьківщині. 


Разом з сестрами радість святкування розділяли місцеві парафіяни, шанувальники св. Схоластики, люди, котрі звертаються до сестер, та ніколи не залишились без слова підтримки та запевнення про молитовну пам'ять.
Під час проповіді архієпископ Вісвальдас зазначив, що Бог дбає не про матеріальні речі для нас.  Для Нього пріоритетом є те, щоб наша душа прямувала до Нього, слухала Його і була Його нареченою. Для цього Бог може навіть нас вивести в пустелю, де буде хвороба і страждання.  Коли ми думаємо про ці речі, ми можемо як апостоли повторювати – «Це важкі речі, хто може їх слухати».
Бог закоханий у нас і тому бере нас за руку і веде в пустелю і говорить до нас : «Забуть усе, щоб усім своїм серцем бути зі Мною».
Ця меса стає актом любові до нас, в якому Бог запрошує любити Його всім своїм єством.
Для нас найважливішим має бути те, наскільки ми закохані в Ісуса, на скільки слухаємо саме Його.





На закінчення Святої Меси була спільна молитва перед Пресвятими Дарами та благословення. 



Довідка: Свята Схоластика, сестра-близнюк святого Бенедикта Нурсійського, засновника ордену бенедиктинців, була присвячена Богу ще в дуже ранньому віці, але, можливо, продовжувала жити в будинку своїх батьків. Про неї говорили, що вона була віддана Ісуса так само, як своєму братові. І коли Бенедикт заснував свій монастир у Монте-Кассіно, Схоластика заснувала жіночий монастир у Пломбаріола. Вважається, що монастир знаходився під керівництвом її брата, так що вона була першою монахинею-бенедиктинкою.

Брат і сестра були дуже віддані один одному. Статути обох монастирів забороняли їм входити до монастиря іншого. Згідно святому Григорію, вони зустрічалися раз на рік у будинку біля монастиря Монте-Кассіно, щоб обговорити духовні теми, і були поховані разом, можливо, в одній могилі. Святий Григорій писав, «так смерть не розділила їх тіла, чиї уми були завжди з'єднані в Господі».

Святий Григорій розповідає чарівну історію про останню зустріч двох святих на землі. Схоластика і Бенедикт провели весь день у «взаємній втісі небесною бесідою», а з настанням вечора Бенедикт почав готуватися до від'їзду. Схоластика, передчуваючи, що це їхня остання можливість побачити один одного при житті, просила його провести залишок вечора з нею. Але Бенедикт навідріз відмовився, оскільки не хотів порушувати власний статут, проводячи ніч далеко від Монте-Кассіно. Тоді Схоластика заплакала, поклала голову на стіл і почала молитися, щоб Бог заступився за неї. Після її молитов вибухнула буря. Злива з градом були настільки сильні, що змусили Бенедикта з товаришами залишитися.

«Хай вибачить тебе всемогутній Бог, сестра» сказав Бенедикт, «за те що ти наробила.»

«Я просила про люб'язність», відповідала Схоластика просто, «а ти відмовив. Я попросила про це Бога, і Він дарував це! »

Відразу після свого повернення в Монте-Кассіно Бенедикт побачив видіння, як душа Схоластики відокремилася від свого тіла, підносячись на небо у вигляді голуба. Вона померла через три дні після їх останньої зустрічі.

Хтось вважає, що ми повинні просити Бога тільки про найнеобхідніше. Але любов Бога настільки сильна, що Він хоче дати нам все найкраще. Він завжди готовий вислухати всі наші молитви: наші молитви прослави і подяки, і наші молитви прохання, каяття і про заступництво. Ніщо не може бути надто важливим або дуже незначним, щоб не поділитися цим з нашим Отцем. Свята Схоластика - це, безсумнівно, одна з тих, хто прийшов до розуміння цього через свою власну безпорадність.