Парафія св. Антонія Падуанського (Городниця)

Перша письмова згадка про Городницю датується 1390 роком, хоча поселення вважається заснованим ще 1127 року. Принаймні, від XIX століття була центром волості, а наприкінці цього століття нараховувала майже 2200 мешканців, 1911 року - лише 1267, нині ж - понад 5300 осіб. У 1923-1957 роках була райцентром, а 10 грудня 1938 року отримала статус селища міського типу.

Католики латинського обряду містечка належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Корці. 1802 року коштом місцевих власників Любомирських в Городниці було споруджено філіальну дерев'яну каплицю, яку 1874 року відновили чергові власники Руліковські. Принаймні, від 1876 року в схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії Городниця подається як філія корецької парафії (тоді опікувався нею окремий душпастир о. Франц Кондрацький, 1889 року - о. Яким Ліпський).
Від 1911 року Городниця вже є окремою парафією, яку 1914 року адміністрував о. Антоній Бужинський, обслуговуючи близько 3400 вірян. Тоді місцева каплиця ще була дерев'яною, проте завдяки зусиллям о. Антонія її замінив сучасний мурований костел, збудований пізніше 1916 року. У першій половині 20-х років чисельність парафіян суттєво не змінилась, а опікувались ними адміністратори оо. Йосиф Граєвський (1920р.), Сігізмунд Клемчинський (1921-1923рр.) і Василь Сьцісло із парафії в Ємільчиному (принаймні, 1925р.).
Пізніше храм у Городниці зачинили, використовуючи його, зокрема, як маслозавод. У пострадянські часи колишній костел віряни повернули та відновили під титулом cв. Антонія Падуанського. Нині Городницю обслуговують дієцезіальні священники з парафії Христа Царя Всесвіту у Звягелі (колишньому Новоград-Волинську).