Десяті роковини від дня смерті — це не просто спогад про минуле. Це важлива нагода об’єднатися у спільній молитві, висловити вдячність та вшанувати людину, яка залишила глибокий слід у серцях вірян.
Саме з цієї нагоди 27 травня 2026 року у Ворзелі зібралися близько 50 священників разом із єпископами Віталієм Скомаровським, Віталієм Кривицьким, Павлом Гончаруком та Олександром Язловецьким. Духовенство об'єдналося в молитві за архієпископа Петра Мальчука, який відійшов до Господа 10 років тому. Протягом п’яти років він очолював Київсько-Житомирську дієцезію, служачи людям із простотою, щирістю та справжнім францисканським духом.
Святу Месу очолив єпископ Віталій Скомаровський. У своїй проповіді він наголосив, що архієпископ Петро мав багато титулів і відповідальних обов'язків, проте найважливішим покликанням у його житті було священство. Саме ним він жив і саме через нього самовіддано служив Церкві.
Особливе місце серед присутнього духовенства посідали брати-францисканці. З архієпископом їх єднали спільний францисканський габіт, духовність святого Франциска та єдиний шлях служіння.
Під час молитви присутні згадували не лише роки його офіційного служіння, а й людські якості: простоту, близькість до кожного вірянина, вірність Церкві та своєму францисканському покликанню.
Після завершення Святої Меси всі присутні молилися на могилі архієпископа, просячи для нього вічної радості у Царстві Божому. Адже пам’ять про людину живе доти, доки за неї підносяться молитви до неба.
