Отець Юзеф Кучинський

Отець Юзеф Кучинський

Отець Юзеф Кучинський народився 15 лютого 1904 року в с. Бучки неподалік від Житомира. Після закінчення семінарії став настоятелем цієї парафії. Під час німецької окупації волинська земля була ареною кривавої і нерозсудливої польсько-української ворожнечі, що стала страшною трагедією для двох сусідніх народів. Жертвами різанини були у більшості випадків мирні жителі – як поляки, так і українці. В 1943 році на Дедеркали напав загін УПА. Отець Юзеф знав, що його парафіяни не мають де шукати захисту – їм на допомогу не прийдуть ані німці, ані радянські партизани, оскільки боротьба між поляками та українцями була вигідна для обох тоталітарних імперій. Тоді о. Кучинський взяв на себе керівництво самообороною мешканців Дедеркал.

Навесні 1944 року о. Юзеф був посланий архієпископом Адольфом Шельонжком до Житомирської дієцезії, а в січні 1945 року його заарештували в Дніпродзержинську. Слідчий процес тривав понад рік. Весь цей час о. Юзеф перебував у в’язниці в Києві. У травні 1946 року було оголошено вирок – 10 років концтаборів, який священник відбував у Казахстані. У 1955 році він вийшов на свободу, але не повернувся до України, тому що зустрів в Казахстані багато католиків – передусім поляків і німців – які потребували, можливо, навіть в більшій мірі ніж брати в Україні, пастирської опіки. В липні 1956 року о. Кучинський почав пастирську діяльність в місті Таїнча. Але працював там недовго, оскільки радянська влада продовжувала боротьбу з релігією та Церквою, застосовуючи репресії до кліру. 8 грудня 1958 року о. Юзеф був знову заарештований і засуджений до 7 років таборів. У середині 60-х років він повернувся до України і до кінця життя як священник служив Богу та ближнім у Вінницькій області: спочатку в Мурафі, потім у Барі, а з 1979 року – у Вербівці, де і закінчив своє земне життя в 1982 році.