Як же Артем мріяв про цей день! Скільки разів питав мене під час Святої Меси у храмі: а коли, коли дадуть і мені Причастя? Він з задоволенням ходив три роки в недільну школу: бо знав, зокрема, що готується до цієї особливої події. Він ще маленький - і може не до кінця усвідомлює, наскільки таїнство Першої Сповіді і Першого Причастя єднає нас з Господом. Але бачив, що біблійні знання – важливі не тільки для нього, але й інших хлопчиків і дівчаток. Таких же рухливих і сучасних, і навіть старших за Артема, - але так само свідомих: що і навіщо вчать вони в недільній школі. Я щиро вдячна сестрам Ірині та Альбіні, і отцю Віктору, який щонеділі вів Службу Божу для дітей: що знайшли правильну доріжку до сердець наших дітей, що віковічну мудрість і Боже слово зуміли донести цікаво, доступно, захопливо і переконливо. Що діти не зазубрювали якість далекі від них істини, а відчули і зрозуміли, що Слово Боже – то підказка і орієнтир в будь-якій життєвій ситуації. Син із задоволенням молиться щовечора і вранці, пишається, що вже знає більше молитв, і може просити у Господа підтримки і захисту для всієї родини…
Тому на екзамені і першій Сповіді він, звісно, хвилювався, як усі. Але готувався до них старанно і відповідально. Ну а свято Першого Причастя справді стало особливою подією для всіх нас. Приїхали підтримати Тьому і бабуся з дідусем, і хресні батьки. 13 травня, в день Божої Матері Фатімської, що так щасливо збіглося ще й з міжнародним Днем матері, Святе Причастя в храмі святого Олександра вперше прийняли зразу 28 діток. Настоятель храму отець Віталій, який очолював урочисту Святу Месу – цього разу звертався саме до них, персонально до кожного, як до нових членів релігійної спільноти. Що зробило кожне його слово ще вагомішим для дітей. Святково прикрашений храм.. Особливий урочистий одяг… Хлопчики в білих альбах і дівчатка у віночках справді були схожі на маленьких ангелят… Разом із сестрами Іриною і Альбіною першопричасники приготували ціле дійство: з молитвою і принесенням дарів, зі зверненням до священика і своїх батьків. Зворушили до сліз усіх рідних і своїми піснями, і трояндами, подарованими мамам. Варто було бачити, з якими серйозними і просвітленими личками приймали діти Тіло і Кров Христову... А коли пускали разом в небо білі кульки-сердечка - повне враження, що їхні думки, мрії і бажання полетіли туди, до Господа. І їх обов"язково почують на Небі.
Велика подяка від усіх батьків! І чудовим нашим сестрам Ірині та Альбіні, і священикам: усім, хто з такою увагою, терпінням і любов'ю допомагав нашій малечі пройти цей свій шлях до Серця Божого. І слава Богу, що є в Римо-католицькій церкві цей світлий і гарний обряд. Бо - ще одна маленька деталь. Мої знайомі з інших конфесій, дізнавшись про це наше недільне свято, зацікавлено і здивовано розпитували: а що, а як, та чому? І коли розказувала їм про катехезу, недільну школу і обряди Першої Сповіді та Першого Причастя - всі сходились на думці: це справді дуже добрий і красивий початок самостійного християнського життя. Хто зна – може, добрий приклад римо-католиків надихне і вірних інших конфесій? І обряд Першого Причастя для малечі - стане колись спільним християнським святом в Україні?
Автор: Алла Мазур