Хоча свідомість незвичайного чуда переміни консекрованого хліба і вина в справжнє Тіло і Кров Христа товаришувала вірним від початку християнства, треба було чекати десять століть, поки зовнішні прояви цього культу виникнуть в католицькій Церкві. Урочистість Тіла і Крові Христових бере свій початок з адорації Нареченої свого Нареченого Ісуса Христа. Згідно переказу, у 1245 році черниці з Франції - Юліанні з Льєжа (1193-1258) явився Ісус і вказав волю щодо установи свята Євхаристії, яке має відбуватися в перший четвер після свята Пресвятої Трійці. Воно має бути подякою Божого люду за встановлення у Великий Четвер Пресвятої Євхаристії.
Це свято цілої Церкви, яка виникла і збирається під час “ламання хліба”. В цей день вулицями багатьох міст проходять євхаристійні процесії. Київ не став винятком. Прихожани з київських парафій як одна велика спільнота, зібрались у храмі св. Олександра, щоб разом зі своїми священиками та Його Преосвященством єпископом Віталієм Кривицьким свідчити про свою віру в Живого Бога і відповісти на Його любов. На любов Того, Хто живить нас під виглядом переміненого хліба і вина, на любов Того, Який виходить нам назустріч у подіях буденного житті.
Під час проповіді єпископ Віталій пригадав про відвагу маніфестації своєї віри в Живого Бога. Вийти з власних домівок, йти за Христом у Пресвятих Дарах. Але ще важливішим є те, щоб занести Ісуса до своїх домівок, до місця праці. Стати монстранцією, яка буде нести Господа і свідчити про Нього на щодень. Бог хоче бути присутнім в наших домівках, в нашому житті. Лише тоді можливе долання перешкод, які зустрічають нас в житті, які зустрічають наші подружжя, сім’ї. Однак Господь ніколи не змушує, ніколи не приходить в наше життя в насильницький спосіб. Це завжди належить до особистого рішення кожного з нас, бо Бог поважає свободу, яку нам дав.
Чи ти готовий бути тим, хто занесе Його, туди, де посилає нас Господь? – питання від єпископа, яке звучало як домашнє завдання для кожного.
Вийти на центральні вулиці міста, коли в той самий час є багато різних цікавих локацій і можливостей - це відвага свідчити про свою віру, і кияни показали, що є відважними і вірними Своєму Богові. Після урочистої Меси всі зібрані пройшли Євхаристійною процесією, зупиняючись біля чотирьох стоянь – вівтарів, які були приготовлені окремими парафіями.
Біля кожного вівтаря було прочитано уривок зі Святого Писання та проголошено коротку проповідь, на закінчення котрої єпископ Віталій уділяв урочистого благословення Пресвятими Дарами на чотири сторони світу – наші домівки і місця праці.
В час, коли Україна страждає, коли сини України віддають своє життя за нашу свободу, кожен присутній особливо виразно і від усього серця співав слова суплікації «Від голоду, війни та вогню, вибав нас, Господи». Від війни... спаси нас, Господи.
