50 років – це багато чи мало?

50 років – це багато чи мало? Як сказати і з якого боку на це подивитись. Спитайте людину, яка прожила на цій землі 80, і вона скаже, що почувається молодою і ще не нажилась на світі. Але за 50 років можна стільки прожити й пройти, стільки всього знести й пережити, що вистачило б на цілих 180 чи й 360 і більше, якби людина стільки жила. А 50 літ священства, яке припало і на часи переслідування, і на скрутні 90-ті, і на непевні 2000-ні, і на сучасність, коли за тиждень може статися стільки кардинально протилежних подій, що колись за роки того не було... Чи багато 50 літ для служіння?.. Спитайте про це отця Вінцентія Вітко, який 14 вересня буде святкувати ювілей - 50-річчя священства.
В далекому 1930 році, 2 листопада в довоєнній Польщі: Вільнюська обл., Поставський район, с. Мосар, в бідній католицькій сім’ї Яна і Зофії родилася 4-та дитина – хлопчик, якого охрестили в парафіяльному костьолі і назвали Вінценти. Сім’я складалася з 7 осіб: батько Ян, мати Зофія (Качан), діти Станіслав, Ванда, Чеслав, Вінценти та Вінцентина.
В 1938 році Вінценти закінчив 1 клас польської школи. Семилітню школу закінчив з перервою з 1939 по 1949 рік, так як був воєнний стан. В 1950 році поступив в Полоцький будівельний технікум в Друі на границі з Латвією. Після 2 років навчання служив 3 роки та 3 місяці в армії – в Мурманську і Виборзі. Вернувся в 1955 році і знову поступив на 3 курс будівельного технікуму у Вітебську. Закінчив навчання в 1957 і поїхав в Латвію на роботу. Рік працював і здав екзамени в Ризьку Духовну Семінарію в 1958 році. Після року навчання – 13 студентів «скоротили». Вінценти влаштувався на роботу в будівельну контору і 4 роки працював кресленням. В 1963 році знову прийняли та вчився 4 роки, але Кардинал Юліан Вайводс сказав: «пам’ятайте, висвячення на священика не гарантую». Але як ми знаємо – у Господа Бога нічого не має неможливого.
Вінценти працював 1 рік захристияном в храмі св..Франциска в Ризі. В 1968 році в Гречанах Хмельницької обл.., шукали священика і тоді семінарист Вінценти отримав дозвіл на рукоположення в священики. Сан священства отримав з рук Кардинала Юліана Вайводса: 12 вересня 1968 – субдияконат, 13 вересня – дияконат, 14 вересня – священство. В Ризькій каплиці 15 вересня в присутності Духовного Отця відправив першу приміційну Службу, а вже на другий день отримав направлення в Хмельницький в Україну. Служіння на Гречанах тривало 3,5 роки.
Праці було дуже багато: вінчання, хрещення, хворі, Служби Божі. За активну релігійну діяльність у отця Вінцентія забрали довідку і перевели помічником в Житомир до ксьондза Романа Янковського, обслуговувати Новоград-Волинський і Новий Завод де і працював 1.2 роки.
Після смерті о.Броніслава Джепецького в Шаргороді о.Вінцентія переводять на цю парафію, а також обслуговувати парафії в Мовчани і в районі Чернівці. В 1980 році забрав хворого батька з Польщі до Шаргорода. В 1982 році 23 серпня помирає батько і похорони проходять через Шаргород біля міськвиконкому з хрестом. А ми знаємо, що для радянської влади – хрест був найбільшим ворогом. На наступний день міськвиконком назначає адмінкомісію - 50 рублів штрафу зі стараннями відправити з Шаргорода за межі області.
5 червня 1983 року  о.Вінцентій отримує призначення до парафії в Новоград-Волинський, Лебедівка, Городниця. Від 1 квітня 2006 року отець являється резидентом при парафії Воздвиження Всечесного Хреста.

І тепер о. Вікентій служить Церкві, котру любить все життя в молитві, хворобі, старості. Молімося за нього, подякуймо за таке плідне служіння

і за 50 років священства.

вдячні парафіяни

 

стиль і стилістика автора збережена