Було також освячено пам’ятну таблицю отця Тадеуша Хоппе, який в складний час для церкви здійснював служіння в цій парафії.
На Службі були присутні отці – салезіани та священики різних парафій зі своїми парафіянами.
Дякуємо за присутність на службі отцям-селезіянам та священикам з інших парафій, а також представникам з парафії Коростишева і всім людям, які розділили з нами радість цієї урочистості.
Зі сторінки фб о. Бенедикта Крока
Довідка:
Отець Тадеуш Хоппе народився 27 червня 1913 року у місті Яновець (Польща). Навчався на філософсько-богословському факультеті духовної семінарії в місті Маршалки (Польща). У 1931 році вступив до ордену салезіанів. У 1939 році був переведений до вищої духовної семінарії Вільнюса, де в 1943 році таємно отримав священицькі свячення. Після 16-ти річного душпастирства у Вільнюсі отримав призначення до Одеси, куди приїхав 1958 року і де провів 45 років священства. У 1979 році отець Хоппе був підвищений до сану прелата. У духовній спадщині отця-салезіанина: душпастирство в Одесі, Києві, Миколаєві, Херсоні (Пам'ять), Кишиневі (Молдова) та Тбілісі (Грузія). 10 листопада 2003 року на 91 році життя й 61 році священства Господь покликав його до Себе.
Безсумнівно, умови, в яких працював на той час отець Хоппе та інші нечисленні католицькі священики на території колишнього Радянського Союзу, не дозволяли втілювати різноманітні форми пастирської праці, відомі нам сьогодні. Поза тим у тих страшних й нелюдських умовах йому вдавалося відкривати Євангельську Звістку всім, хто шукав слова істини. Він підтримував християн у найважчі часи репресій, таємно збирав навколо себе молодь, проводив таємні духовні вечори, коли це було справді небезпечно.
Пастирський секрет отця Тадеуша Хоппе знаходиться в його духовності, яка базувалася на міцному фундаменті. У його основі – безмежна й пристрасна любов до Євхаристичного Ісуса. Ті, хто особисто знали прелата пам’ятають, що він годинами віддавався спогляданню, стоячи навколішки перед Святими Дарами. Він також прищеплював любов до Євхаристії своїй пастві. Другою підвалиною його духовності була глибока побожність до Діви Марії. Отець Хоппе був завзятим апостолом богородичного благочестя. Розарій, який він практично не випускав з рук, був його духовним мечем, яким він долав диявольські пастки.
Є ще один «секрет» його пастирського успіху. Протягом десятиліть комуністичної ночі й до кінця своїх днів отець-прелат Хоппе зберіг вірність й глибоку синівську любов до Єпископа Рима. Отець Тадеуш добре розумів, що підвалиною Христової Церкви є камінь-Петро, і тому брами пекельні її не здолають.
Отець Хоппе, без сумніву, був в’язнем сповідальні. Він годинами вислуховував людські сповіді, облегшуючи сумління й відпускаючи гріхи. Кожен, хто хотів висповідатися, завжди міг знайти його у храмі задовго до початку богослужіння, та й після нього. У цьому отець Хоппе є добрим прикладом й для наших священиків, які покликані до служіння прощення й утіхи.
Отець Тадеуш Хоппе виховав декількох священиків. Під його духовним керівництвом виросло чернече покликання кількох десятків хлопців та дівчат, які зараз служать Богу і Церкві у різних куточках колишнього Радянського Союзу.
Отец Тадеуш користувався глибокою повагою й авторитетом у православних вірних Одеси. Відомо, що він був у дружніх стосунках з деякими відомими представниками одеського православ’я. До нього за духовною порадою зверталися не тільки католики, а й представники інших конфесій і навіть люди невіруючі.
Своїм життям отець Тадеуш Хоппе засвідчив героїчність християнських чеснот віри, надії й любові. Сьогодні, коли цей мужній визнавець віри зарахований (як ми віримо) до Церкви прославленої, ми бажаємо зберегти пам'ять про цього вірного сина Церкви не тільки в серцях. Уже в перші дні після смерті монсеньйора Хоппе до єпископа Одеси почали звертатися віруючі, а також представники одеської інтелігенції й некатолицьких громад з проханням створити його пам'яті кімнату-музей, що і було невдовзі зроблено.
Історія отця Хоппе – це історія Католицької Церкви України другої половини ХХ століття, це також важлива частина історії нашої парафії, а відтак і нас з вами.
За матеріалами: http://www.karmel.org.ua