Якщо запитати паломників до Матері Божої Бердичівської, чим є для них ця щорічна подія, вони напевно скажуть, що це праця. Передусім — духовна. Хоча звучить це дуже дивно.
Та якби це були лише фізичні зусилля, то ця подорож перетворилася б на споглядання краєвидів, вивчення місцевості, випробування витривалості і фізичних кондицій.
Натомість головною є саме духовна складова пішого паломництва.
Віра. Довіра. Впевненість у тому, що в Санктуарії ти є важливим і довгоочікуваним гостем. Ба більше — донькою чи сином. Що ти будеш уважно вислуханим і винагородженим.
Саме ця впевненість допомагає кожному прочанину здолати усі непрості моменти фізичної втоми та навіть виснаження.
Отже, усі, чия віра була міцною, а дух сильним, відучора гостюють у Санктуарії Матері Божої Бердичівської.
Урочистості тривали протягом двох днів – 15 та 16 липня. Служби Божі відбувалися у Верхньому храмі Костелу, а не як завше — на площі перед Санктуарієм.
Загалом кількість гостей була значно меншою, ніж та, яку звикло приймати місто впродовж багатьох років.
Серед прибулих у Бердичів — єпископи Римсько -Католицької Церкви, священники з усієї України, паломники, місцеві парафіяни, містяни.
Отже, у неділю, об 11 годині, відбулася урочиста Служба Божа, яку очолив архієпископ Вісвальдас Кульбокас, Апостольський Нунцій в Україні, представник Папи Римського в нашій країні. Почесним гостем на цьогорічних урочистостях був також вищий настоятель, генерал Ордену Босих Кармелітів о.Мігель Маркез Кальє з Риму. 
Архієпископ Вісвальдас у своїй проповіді, зверненій до присутніх, наголосив на тому, що ми звертаємося з молитвою до Марії, просимо Її заступництва, але насправді Марія сама набагато більше поспішає нам на допомогу, ніж ми самі! Її не треба переконувати, щоб Вона нам допомогла, бо Вона сама хоче бігти!
Але якщо Марія біжить нам назустріч, як ми повинні реагувати? 109 років тому у Фатімі, тобто в 1916 році, за рік до об’явлень Діви Марії дітям-пастушкам Люсії, Жасінтi і Франциску, тричі з’явився Ангел, Ангел Миру, і попросив їх молитися і приносити свої жертви за навернення грішників і за мир. У той час у Португалії йшла війна, і Ангел попросив маленьких пастушків молитися за мир!
Хіба ми, зібрані тут, не є такими ж бідними і малими, як діти-пастушки з Фатіми? Можливо, ми навіть вважаємо себе більшими і розумнішими за дітей-пастушків. Але головне послання Ангела було саме таким: «Навіть коли ви є малими і незначними, ваша молитва здатна принести мир».
Цьогорічним гаслом паломництва було "Мати Милосердя, заступайся за Україну".
Коли стільки людей, які не за чутками знають про життя, а іноді й виживання під час війни, збираються у одному місці, ревно і щиро моляться у одному намірі, то хіба плоди цієї молитви можуть бути інакшими, ніж ті, яких ми всі так палко прагнемо?
Мати Милосердя, заступайся за Україну!
Мати Божа Бердичівська, молись за нас!