25 березня, в урочистість Благовіщення Господнього, в конкафедральному храмі святої Софії в Житомирі відбулася особлива подія — подвійне святкування: 140-річчя заснування Згромадження Сестер Дочок Марії та золотий ювілей монашого життя с. Леокадії Весельської.
Святкування розпочалося з презентації, яка відкрила історію виникнення та розвитку Згромадження, з особливим акцентом на його присутності на українських землях. Це була нагода побачити, як через різні історичні етапи — складні й благословенні — Бог провадив спільноту, яка вже понад століття відповідає Йому своїм “так”.
Центральною подією стала урочиста Свята Меса, яку очолив архієпископ Мєчислав Мокшицький. Разом із ним Євхаристію співслужили єпископ Віталій Кривицький, єпископ Віталій Скомаровський, єпископ Станіслав Широкорадюк, єпископ Олександр Язловецький, єпископ Леон Дубравський, а також численні священники з різних куточків України. У храмі зібралися сестри Згромадження, вірні з Житомира та гості, щоб разом дякувати Богові за дар покликання і вірності.
У своїй проповіді архієпископ звернув увагу на глибокий сенс цього дня:
кожне покликання є своєрідною історією Благовіщення. Бог приходить до людини і промовляє: “Іди за Мною”. І саме від відповіді людини залежить, чи це слово стане живим діалогом.
«Житомир — це місто багатьох “Fiat”, — підкреслив проповідник. — Багато осіб сказали тут Богові “так”». Особливо ці слова звучали в контексті ювілею с. Леокадії, життя якої стало живим свідченням вірності: «Ваше життя — це історія Благовіщення, яка надалі твориться. Бог торкнувся вашого серця, а ви відповіли. І повторювали це “так” у радісні й важкі хвилини».
Сестра Леокадія прожила своє покликання в непрості часи — період радянських переслідувань та відродження Церкви. Її шлях — це не лише історія витривалості, але передусім історія постійного, щоденного вибору Бога.
Архієпископ також звернувся до всіх присутніх із запитанням, яке виходить за межі одного ювілею:
«А ми? Яку відповідь даємо Богові? Бо Бог не перестає кликати. Кожен має свої Благовіщення. Від нас залежить, чи слово Боже буде лише монологом, чи стане діалогом».
Цього дня в храмі звучала не лише подяка за 140 років існування Згромадження, але й глибока вдячність за конкретні життя, віддані Богові. Люди ділилися словами подяки сестрам за їхнє тихе, вірне служіння, яке часто залишається непомітним, але формує серце Церкви.
«Дякую за вашу вірність Богові, за кожне сказане “так”», — прозвучало як підсумок і як молитва.
Святкування стало нагадуванням: історія Згромадження — це не лише минуле. Це живе “так”, яке триває. І сьогодні кожен із нас знову запрошений відповісти Богові.