Ave Maria для Польщі: Інспірувати та прославляти

У нас було 2 автобуси, понад 18 класичних і сучасних творів, повні баки бензину і ціла низка концертів попереду. Травневі свята вже майоріли на обрії, а ми знову були зібрані в дорогу в складі жіночого ансамблю хору «Inspiratum». Польща вже приготувалася. А ми — ми завжди готові. У цій поїздці ми відвідували тільки Польщу і це дозволило більш глибоко вивчити найдивовижніші глибинки цієї країни. Ми везли програму «Ave Maria» — таку зворушливу і ніжну, співати твори цієї програми — суцільне задоволення. Ти ніби наповнюєшся щирим і світлим почуттям зсередини, а потім просто транслюєш це все в навколишній світ. Перша зупинка була в невеликому містечку Кодень, який знаходиться практично на кордоні з Білоруссю. Можна було виглянути у віконце будинку для паломників, в якому ми зупинилися, і побачити прикордонний стовп, що сховався у лісі. Ходити в ліс нам звичайно ж заборонили, тому що прикордонники не дрімають і таких мандрівників одразу ж повертають на грішну землю. У місті, взагалі, можуть у будь-кого запитати паспорт, ми його брали з собою навіть на концерт.
Центральним місцем паломництва є Санктуарій Божої Матері Коденської. У ньому знаходиться чудотворна ікона Божої Матері Гваделупської, яку ще називають «краденою». Назву вона отримала після того, як князь Міколай Сапега в 17 столітті після тривалої хвороби отримав зцілення біля неї. Вона перебувала в той час в Римі. Князь дуже хотів придбати ікону, але йому відмовили, тоді він, підкупивши кількох людей, просто вкрав ікону і вивіз її до Польщі. За свій вчинок Сапега був відлучений від Церкви і довгий час каявся. Але через п'ять років, здійснивши ще одне паломництво, Міколай все-таки вимолив прощення у Святого Престолу. Ікона залишилася в Кодні. Зараз вона зберігається в Храмі Святої Анни, де і проходив наш найперший і зворушливий концерт.
Після двох спекотних і активних днів в прикордонному Кодні ми вирушили в невелике містечко Нідзіца. Погода по дорозі зіпсувалася, але все виправив теплий привітний прийом і турбота отця Анджея, великого цінителя літургійної та академічної музики. В Нідзіци ми виступили з концертом і супроводжували Служби Божі, а також нам пощастило заспівати невеличкий концерт в місці, яке називають Польським Лурдом — у Храмі Матері Божої Гершвальдської. Це одна з точок великого паломницького шляху святого Якова, який закінчується в Сантьяго-де-Компостела на північному заході Іспанії. І точка ця — місто Гершвальд.
Тут наприкінці 19-го століття були задокументовані, а пізніше визнані Святим Престолом об’явлення Богородиці. Бачили її в період з 27 червня по 16 вересня 1877 року. Спочатку Богородиця об’явилася дітям, потім ще кільком людям, після чого вона з'явилася біля джерела і благословила його. Це явище спостерігала юрба людей понад 60 осіб. Тому, що ще після першого явлення слава рознеслася дуже швидко і в місто стрімко почали прибувати люди. Сам храм почали будувати ще у 14 столітті. Там стояла невелика дерев'яна капличка. Стояла-стояла, та й згоріла. На її місці побудували храм в стилі пізньої готики. Він і дотепер приймає всіх паломників і вірян..
І ось ми співаємо в цій святині про Марію. Там, де вона об'явилася людям. І, здається, ніби незримий погляд лежить на нас і дослухається до кожного звуку. І що молитви піднімаються вище і Бог нахилив в цьому місці своє вухо набагато ближче до нашої грішної землі. А далі був прекрасний день і вечір в товаристві отця Анджея, який показав нам місце Грюнвальдської битви, розповів про деякі історичні віхи, показав замок, який побудували лицарі хрестоносці і влаштував нам незабутню прогулянку по місту Оструді, що стоїть на березі величезного озера з білосніжними лебедями. Казка, яка стала реальністю. І як нам не хотілося розлучатися з цим милим містечком, але попереду нас чекало місто Могильно і брати капуцини. Але спочатку ми вирішили заїхати на кілька годин в просякнутий тонкими ароматами морських балтійських хвиль Гданськ. У Гданську ми пробули всього 4 години, але кожен знайшов для себе щось своє — хтось пішов гуляти містом і пробувати місцеві делікатеси, інші вирішили піднятися на найвищу вежу в місті й побачити його з висоти пташиного польоту, треті поїхали на берег моря, а були й ті, хто пішов до музею та відправився на невелику морську прогулянку на кораблі. У підсумку всі ми зустрілися відпочивші і наповнені новими враженнями для виступів. Але це було не все. І це не були б ми, якби по дорозі ми не заскочили в місто під назвою Торунь.
Чим же воно прославлене? Чи пам'ятаєте ви, де народився творець геліоцентричної моделі світу Микола Коперник? Якщо так, то добре, якщо ні, то ось вам відповідь — в польському місті Торунь. Всього година, яка більше нагадувала бігову ознайомлювальну екскурсію. Але за цей час ми змогли дізнатися, що у Торуні все відзначено Коперником — вулиці, будинки, машини, пам'ятники. І особливо смачні польські пєрнікі — пряники з начинкою і в шоколаді.
Ми були трохи здивовані, коли дізналися, що національні польські солодощі пєрнікі просто втратили свою “Ко” і теж мають відношення до Миколи Коперника. Насолодившись прогулянкою старими і доглянутими вуличками ми продовжили свій шлях.
Такими натхненними нас зустріло місто Могильно і брати капуцини. Місце, в якому нам пощастило виступати й провести пару ночей вражає своєю історією і старовиною. Монастир Бенедиктинців почали будувати в 11-му столітті. Він побачив на своєму віку багато. Став свідком злетів і падінь Польської Держави, але зберіг свій практично первозданний вигляд і неповторний настрій. Це прекрасна міцна будівля одночасно і храм і фортеця з потужними оборонними стінами. Усередині монастиря під час археологічних розкопок знайшли найстаріший колодязь в Польщі. Зараз він обгороджений і займає окреме місце в ідеально доглянутому внутрішньому дворику монастиря.
Перед концертом товариський і добрий брат Ярек показав нам першу столицю Польщі й одне з найстаріших міст — Гнєзно. З цього міста бере свій початок польська християнська традиція. Тут в соборі Внебовзяття Пресвятої Діви Марії коронували перших 5 королів Польщі. Тут же ж й зберігаються неймовірні реліквії, в тому числі мощі Святого Войцеха, який має величезне значення як Святий покровитель Польщі.
Повернувшись назад у Могільно та приготувавшись до концерту, ми неабияк здивувалися, коли побачили біля храму Святого Іоана Богослова цілу колону потужних байків, а пізніше і їх власників серед тих, хто допомагав правити Службу. Високі і статні чоловіки в байкерському одязі, що стоять на колінах біля вівтаря перед образом Пресвятої Діви Марії Сніжної —вражаюче. Для всього цього є ламаюче стереотипи пояснення — отець Кшиштоф, брат і настоятель храму, виявився байкером. Він поділився з нами розповідями про свої подорожі, про християнські байкерські колони у складі великих мотопробігів і навіть показав нам свій байк. Наступного дня він разом зі своїми товаришами по двоколісним коням повинен був відправитися в складі мотоколони на реколекції для байкерів християн.
Наш концерт пройшов чудово. Ми не могли зупинитися і співали навіть після його закінчення. Акустика в древньому храмі була просто приголомшливою — голоси летіли так невимушено і легко, що зупинити це було вище наших сил. Ми продовжували наспівувати навіть перед сном, сидячи в затишному внутрішньому дворику.


Виїзд в останню точку на нашій гастрольної карти був вранішнім. З теплого та сонячного Могільно ми потрапили в холодний Бєлосток. І холодний він не сам по собі, а через погоду, яка вирішила нагадати нам, що травень не завжди буває ласкавий, особливо на північному сході Польщі.
Ми знову відчули на собі всю повноту контрастів, які трапляються в таких насичених подорожах. І якщо в Могільно ми виступали в храмі, який бере свій початок в 11-му столітті, то в Бєлостоці нас зустрів сучасний храм, побудований в 80-х роках 20-го століття, з футуристичною плавною, схожою на спокійні морські хвилі архітектурою. Великий і просторий, він весь іскрився від незвичайного оздоблення і звук у ньому був таким невловимим, летючим. Він намагався втекти від нас під незвичайний купол, але ми тримали свої партії, як тримають за руки маленьких дітей.


Останній концерт цієї поїздки був таким домашнім і теплим. Зі сльозами від того, що ще одна пригода залишається позаду. Завдяки щасливому випадку в Бєлостоці до деяких з учасниць хору змогли приєднатися і побачитися родичі та близькі друзі, що зробило завершення туру ще теплішим.
Прихистили хор на ніч Сестри Серцянки та добра сестра Халіна, яка оточила весь наш колектив турботою і співпереживанням. Попереду нас чекала довга дорога додому, а Польща приготувалася святкувати величне свято — День Конституції 3-го Травня. Дороги в цей день були практично порожніми, а кордон, на щастя, затримав нас всього на півгодини. Під самий кінець поїздки ми заїхали на півгодини в місто Коростень, привітатися з Отцем Віталієм Квапішем і заспівати в храмі одну з наших пісень. Але на цьому весняне прославляння не закінчилося. Вся ця захоплива поїздка стала хорошою підготовкою до нашого великого київського концерту з програмою "Ave Maria", який вже точно відбудеться в Соборі Святого Олександра 18-го травня о 19.30.
Чекаємо всіх охочих послухати чудові пісні класичних і сучасних композиторів, які допоможуть в черговий раз переконатися в тому, наскільки великий Господь, що дає нам наші таланти та вміння для його прославлення.

Зося Зосім