16 січня у Всеукраїнському санктуарії Матері Божої Святого Скапулярію відбулися центральні урочистості з нагоди 35-річчя відновлення ієрархічних структур Римсько-Католицької Церкви в Україні. Подячна молитва за участі єпископату, духовенства та вірян стала офіційним початком Року Пресвятого Серця Ісуса.
Святкування розпочалися виставленням Пресвятих Дарів та молитвою в тиші.
Опісля лунала молитва Розарію як подяка за відновлення церковних структур, всі отримані благодаті, як прохання за весь український народ, Захисників та навернення ворога. У роздумах над Скорботними таємницями страждання Христа були пов’язані з досвідом війни в Україні. Молитва Ісуса в Гетсиманії перегукується зі страхом і нічною тривогою людей під обстрілами та з болем очікування родин. Серце Христа постає як місце, де людський страх зустрічається з Божою силою і надією. Бичування і коронування терновим вінком відкривають драму пораненої гідності: рани Христа співставляються з ранами зруйнованих міст і скалічених людських доль, а приниження Спасителя – зі спробами зламати цілий народ.
Попри це, Пресвяте Серце Ісуса залишається джерелом внутрішньої свободи, яку не може знищити насильство. Хресна дорога стає образом тривалої дороги України – важкої, виснажливої, але сповненої солідарності. У кожному жесті допомоги, жертовній праці волонтерів, медиків і всіх, хто служить ближнім, роздуми бачать сучасних Симонів і Веронік, які полегшують тягар хреста. Кульмінацією стали роздуми над розіп’яттям і смертю Христа: пробите Серце Ісуса постає остаточним знаком любові, сильнішої за смерть. З Нього випливають очищення від ненависті та надія на перемогу світла, миру і справедливості. Намір цих молитов – ввірити український народ і жертви війни Пресвятому Серцю Ісуса та укріпити віру в те, що навіть у темряві війни Бог діє і веде до воскресіння.
На початку Святої Меси присутніх привітав хранитель санктуарію о. Віталій Козак OCD, наголосивши, що початок Року Пресвятого Серця Ісуса — це зустріч пам’яті й теперішнього болю, але також — зустріч віри з надією. Він підкреслив, що справжня перемога життя полягає не в тому, що зникають страждання, а в тому, що страждання не вбиває любові. У цьому контексті прозвучав заклик, аби Церква в Україні залишалася Церквою відкритого серця: здатною співстраждати, не боятися правди та зберігати надію навіть у темні часи.
Євхаристію очолив Апостольський нунцій в Україні архієпископ Вісвальдас Кульбокас. На початку Літургії він зазначив, що Церква звертається до Пресвятого Серця Ісуса, усвідомлюючи людську слабкість і потребу прощення, миру й захисту. У молитві були ввірені Господу і ті, хто несе відповідальність за державу, і ті, хто захищає її зі зброєю в руках. Проповідь, підготовлену митрополитом Львівським архієпископом Мечиславом Мокшицьким, зачитав єпископ Едуард Кава OFM Conv. У ній прозвучало, що Бердичівський санктуарій — це місце духовної правди: можна руйнувати мури, можна намагатися заглушити молитву, але неможливо “вбити” Серце Бога, яке б’ється для своїх дітей. Було пригадано й досвід Церкви, яка переживала часи без структур і пастирів, але не втратила віри — вона жила в домівках, у тихих молитвах і Розарії, у серцях батьків, які передавали віру дітям.
Особливою темою стало те, що Рік Пресвятого Серця Ісуса розпочинається саме у відродженому санктуарії, адже це символ надії: те, що по-людськи могло здаватися остаточно втраченим, у Бозі отримує нове життя. Проповідь також нагадала, що таємниця Пресвятого Серця Ісуса тісно пов’язана з Марією — Вона першою носила Його під своїм серцем і стояла під хрестом, коли Серце Сина було пробите. Через Марію Церква приходить до Ісуса, а Вона, як у Кані Галілейській, завжди веде не до себе, а до Христа.
Знаковим жестом урочистості стало благословення ікон Пресвятого Серця Ісуса, які вирушать у перегринацію до кожної дієцезії. Цей знак не є лише “організаційним”, а має стати молитовним шляхом єдності: щоб Серце Христа відвідало парафії, родини, спільноти й серця людей, особливо поранених війною. Після Святого Причастя освячення ікон звершив Апостольський нунцій, а Голова Конференції єпископів України єпископ Віталій Скомаровський промовив Акт віддання України Пресвятому Серцю Ісуса.
Наприкінці урочистості прозвучала подяка кармелітам та парафіяльній спільноті Бердичева за підготовку цього дня, а також слова вдячності за спільну молитву та прохання передати Святішому Отцю запевнення у духовній близькості та подяці за підтримку українського народу.
Для Київсько-Житомирської дієцезії цей день став нагадуванням про важливу правду: Церква народжується і відновлюється не лише завдяки людським можливостям, а передусім завдяки Божій благодаті й вірності. У час війни ми особливо потребуємо Серця, яке не відвертається від болю — Серця Христа, що вміщує страждання і перетворює його на шлях до воскресіння. Нехай Рік Пресвятого Серця Ісуса стане для всіх нас часом глибшої молитви, єдності та надії, яка не розчарує.