Час від часу трапляються зустрічі, здатні, без перебільшення, перемінити нас самих і наше життя. 17 лютого 2018 року хористам костелу святого Олександра в Києві пощастило пережити день зосередження разом з єпископом Віталієм Кривицьким. Це вже друга така субота з моменту призначення Його Ексцеленції. Програма дуже насичена: конференція, роздуми над Словом Божим, можливість сповіді, Меса, обід, неформальне спілкування.
Традиційно зустрічі проходять в чернечому домі сестер серцянок – просторій затишній квартирі, розташованій в багатоповерхівці спального масиву на Правому березі столиці. «Ці дні зосередження я намагаюся організовувати для того, щоб ми разом із хором переживали духовну віднову, – пояснює сестра Людмила Саганівська CSM. – Аби те, що ми робимо, про що співаємо, набирало щораз глибшого сенсу, було на славу Божу. І щоб кожен також зрозумів, до чого кличе його Господь».
Церква як фольклор
Цілий місяць єпископ Віталій прожив у Ірландії – вивчав там англійську мову. Тому не міг не поділитися своїми враженнями. Він побачив те, якою може стати наша Церква, якщо ми нічого не робитимемо. За весь час його перебування в Ірландії він був лише чотири рази на Месах, які супроводжувались співом – на свята. Буденність, мінімалізм, традиція – вони наступили, і це дуже послабило Церкву. Після насадження англіканства і переслідувань за віру для Католицької Церкви наступив час свободи, і це її послабило. Почалася стагнація. Цього не видно зсередини, лише ззовні. Церква стала традицією, фольклором. Як вишиванка – не на кожен день. Буде свято – вдягну. Матеріалізм забирає дух від Церкви. Часи, коли Її ніхто не переслідує – найгірші часи. Вона не очищується. Завжди знайдеться сатана, дасть гроші і скаже: вистачить і такого! Забере щось головне і Церква стане фольклором.
Гріх – він заразний
На конференції ми роздумували над Євангелієм від Йоана 8:1–11, коли навколо Ісуса зібралися активні віруючі та вимагали вбити схоплену на перелюбі жінку. Чому ж вони так ревно хочуть її смерті? В історії з перелюбницею обидва короткі рішення – так чи ні – катастрофічні для Ісуса Христа. Тому Він не каже її не вбити (бо тоді ніби не знає Закону), але й не каже її вбити (бо втрачає обличчя милосердного пастиря). Він пропонує трете – тільки Бог може так вийти з ситуації! Не заперечує, що вона гідна смерті. Практично каже їм: повний вперед! Але ніхто не знайшовся без гріха, хто б кинув у неї камінь.
Тільки нам самим здається, що гріх – це індивідуальна справа. Ні! Хтось каже – це моя хвороба. Так, звичайно, але також я спроможний передати це іншим. Гріх – він заразний. Корупція, моральні речі… Євреї знали, що треба бути осторонь гріха. Викинути з народу – середовища віруючих людей – того, хто грішить, те, що спокушає до гріха. Поступають так з їх міцної віри в те, що так сказав Господь і Його закону треба дотримуватись.
Коли жоден з юдеїв не наважився жбурнути в жінку-грішницю камінь і усі розійшлися, вона залишилася сам-на-сам з Богом. Великий Піст – це нам час залишитися сам-на-сам з Богом і поглянути на своє життя, в якому є певні речі, такі собі пухлини, до яких ми звикли, – а це гріх. У піст можемо стати з Ним сам-на-сам і просити: Господи, скажи мені правду! Що я маю змінити в своєму житті? Оступитися, спотикнутися – це справа людська. Тривати в цьому гріху – це справа диявола.
У грецькій мові є два означення часу. Хронос – час звичайний, що триває. Кайрос – благодатний час, час Божий. Зустріч у час кайросу – міняється абсолютно все життя. Ісус Христос переводить цю жінку від смерті до життя. Вона могла б святкувати свій другий день народження. Це як рестарт: починаєш усе наново і вже не вертаєшся назад до гріха.
Гра на життя і смерть
Наприкінці зустрічі Його Ексцеленція запропонував до роздумів картину Моріца Ретча «Гра сатани з людиною щодо душі» («Шахісти»). На саркофазі триває гра людини з сатаною у шахи – гра, ставкою в якій є життя або смерть. Сатана дуже хитрий, впевнений гравець. Наївно думати, що можна трішки згрішити і його обіграти. Недбалість духовного життя впроваджує людину у морок, липку темряву – і я взагалі не відчуваю проблему. А Господь прийде, як злодій, не тоді, коли його чекаєш.Гріх дуже непомітно стає частиною життя – і маємо наслідки. За гріхом може стояти історія, і вона може бути дуже гарною. Але ії вектор – пекло. Немає третього: або небо, або пекло. З ким вирішуєте справу – з Богом чи сатаною?
Враження учасників дня зосередження
Беата Чернянчук
Зустріч була дуже теплою і радісною. Цей спільно проведений день надзвичайно зближує коллектив. Дякуємо єпископу Віталію за Його мудрість та відкритість, за те, що показує нам важливість інтимності у стосунках з Богом. Дякуємо за розставлені орієнтири в постійній життєвій боротьбі. Вдячні сестрі Людмилі за організацію. З нетерпінням будемо чекати наступного Дня зосередження))
Олександр Ходаковський
Цікаво було слухати, коли єпископ Віталій охоче ділився з нами розважанням над уривком про перелюбницю. Мене зачепила його думка про те, що Церква дбає про спасіння цілого народу, не окремих осіб, спільнот. Крім іншого, також і в цьому полягає значення "вселенськості" Церкви. Мене вразила також сама особа владики Віталія. Своєю розважливістю, витриманістю, ретельним підбором слів для вираження своїх думок/емоцій єпископ подав прекрасний приклад для наслідування.
Зоя Кохановська
День зосереджене збагачує в духовності, наближає до Господа, поглиблює віру. Мені дуже подобається атмосфера під час дня зосередження. Слава Богу за чудовий час і велика подяка єпископу Віталію.
Марія Антоневська
Дуже приємно відвідувати такі теплі зустрічі – у колі друзів говорити про нашого Отця, про життя, ділитися своїми думками та дискутувати на різноманітні теми. Після таких наших посиденьок я, зазвичай, обдумую усе обговорене, приходжу до якихось своїх висновків, що роблю правильно, над чим слід працювати. Велика подяка сестрі Людмилі за її теплий прийом, єпископу Віталію за його слова, і вам, друзі, за те, що мала честь розділити з вами чудовий суботній день.
Світлана Казнодій, регент хору костелу св. Олександра
Такі дні змушують тебе зазирнути вглиб себе, витягни назовні усе, що там закопане. Свої помилки важко помічати і виправляти, а зустрічі, як ця, допомагають їх поступово виправляти – одразу не вийде. Заглибитися в себе, відчути, подумати, з чимсь погодитись, з чимсь ні, щось змінити. Для мене це дуже важливо і я завжди чекаю цих зустрічей. А з єпископом Віталієм вони мене якось по-особливому чіпляють.
Багато хто думає, що для співу в катедральному соборі потрібна музична освіта, але це не так. Наш ансамбль – непрофесійний, запрошуються усі, незалежно від того, музикант чи ні, знаєш ноти чи ні. Для початківців це може стати поштовхом до чогось вищого! Важливо любити музику і ставитися відповідально до того, що робиш. Не бійтеся!»
«Люде, спіши навернутись!» Єпископ Віталій процитував одну з пісень, яку хористи співали під час Святої Меси, аби нагадати, що Великий Піст – це особливий час для навернення, щоби стати з Богом сам-на-сам і спитати: «Що ти мені скажеш, Господи?» Час поспішати!
Ольга Рибачук