Для чого Церкві служіння мирян? Щоб доносити правду до нестійкого в ній світу

Миряни святого Домініка створили свою всеукраїнську Раду.
Неділя 18 листопада 2018 року стала наступною віхою в розвитку мирянської гілки Ордену Проповідників в Україні. Зібрані в Інституті св.Томи в Києві представники українських Братств домініканців-мирян створили Раду на рівні вікаріату України. Це скромне зібрання з 10 делегатів та отця-промотора Якуба Ґонцяжа ОР насправді нагадує євангельський момент із посіяним зерном. Отець Якуб так сказав для CREDO за завершення засідань: «Від самого початку існування Ордену його сила полягала не в грошах чи вміннях, а в силі проповіді Слова та надії, покладеній у Бозі. Це як гірчичне зерно, що, вкинуте у ґрунт світу, викликає його переміни». Після того, як два роки тому українська частина Східного вікаріату св.Михаїла Архангела від’єдналася від Росії, він став підпорядковуватися Польській провінції. Відповідно, миряни св.Домініка (історична назва — терціарії, від концепції Третього Ордену, мирянської гілки), «перейшли під владу» Провінційної ради мирян у Польщі. Однак було вирішено, що Україна має створити власну Раду, об’єднавши Братства та індивідуальних членів на своїй території. Після перепідпорядкування вікаріату постала тимчасова Рада мирян України, але тимчасовий стан має в собі непевність, натомість роботи і потреб завжди багато.

Питання, певною мірою, завжди стосується того, що миряни (наприклад, Ордену Проповідників) не тільки мають свої спільноти у різних містах, щоби збиратися, молитися, а також нести посильну допомогу братам-проповідникам, своїм парафіям та досяжному для них «світу». Важливо усвідомлювати, а також якимось чином «переживати» свою вселенськість, те, що терціарії — невід’ємна частина цілого Ордену, а також жива частина Ордену мирян св.Домініка в усьому світі. Коли відвести погляд від своїх «маленьких справ» у парафії, можна здивуватися загальній картині. Під час зустрічі згадували короткометражні фільми, зняті колишнім симпатиком, а нині сестрою з першими обітницями, львів’янкою Іриною Кондратюк. Те, що «наш» фільм здобув перемогу в Римі на минулорічному конкурсі, стало радістю для українських Братств і відкриттям для інших домініканців у світі. Схоже, також і на рівні мирянського служіння варто полишити давній (нав’язаний!) український комплекс меншовартості і прийняти те, що для світу ми давно – повноправні партнери, й на нас чекають. До складу Ради вікаріату увійшли четверо членів, обраних таємним голосуванням. І можна розцінити як безумовне Боже чування над справою, що в Раді опинилося по одному представнику від кожного з чотирьох Братств. Головою української мирянської Ради стала с.Галина Маруняк із Фастова, її заступником обрано бр.Михайла Сорокіна з Києва, двоє інших членів — це Марія Боднажевська з Мурафи і Надія Ганчук із Мукачева.

— Дякую Богові за цю зустріч, — сказала с.Галина. — За те, що ми маємо бажання єднатися в спільній молитві та праці. Перед нами — багато завдань: упорядкування документації, переклад орденських документів стосовно мирян, формаційних матеріалів… Маємо думати над тим, що робити, щоби покликань до мирян св.Домініка ставало більше. Це не просто євангелізація, бо вона скерована безпосередньо на Ісуса; ми ж маємо запрошувати людей на шлях св.Домініка, надихати їх домініканською духовністю — служіння Слову. Тому нашим першим рішенням стало проведення всеукраїнських реколекцій. Вони будуть відкриті й до них зможуть долучитися всі, хто зацікавлений життям св.Домініка і його Ордену. Брат Михайло Сорокін радіє з того, що домініканські мирянські Братства в Україні нарешті мають єдиний координаційний центр, «який зможе всіх нас надихати на служіння в харизмі св.Домініка». А оскільки в документах про діяльність Ради вказано обов’язок організовувати щорічні реколекції — «радію, що в нас будуть приводи частіше зустрічатися, всім: із Мурафи й Ужгорода, Фастова і Мукачева, Києва та Львова, а також частіше контактувати з нашими братами й сестрами з Польщі, обмінюватися думками, проектами та мріями». Варто зазначити, що до індивідуальних членів київського Братства св.Гіацинта належить сестра з окупованої Ялти, з якою зберігається молитовний та інформаційний контакт, і вона бере участь у зустрічах своєї спільноти, коли тільки може. Ми всі — єдина Україна. Самі вибори, після представлення ситуацій у Братствах, зайняли напрочуд мало часу. День створення Ради насправді став днем спілкування й молитви: розмови до голосування, Меса, обід у монастирі та розмови після обіду. Один із найцінніших моментів буття в Ордені — це бачити, що священики насправді твої брати, і сам отець вікарій Яцек Дудка ОР служить мирянам за обідом, а біля нього сидить «обрана йому як рівня» сестра-вікарія мирянської Ради. Історія мирян св.Домініка в Україні вже досить давня, з початку 1990-х, і вона продовжує свій розвиток. Зі створенням Ради, вважає Промотор Домініканської Сім’ї о.Якуб Ґонцяж ОР, українські домініканці-миряни набули допомогу, бо завдання такої структури — координація і допомога спільнотам, ширення інформації про харизму св.Домініка. — Одне з завдань — у новий спосіб відкрити покликання мирян у Церкві, зокрема в домініканському ордені, віднайти своє місце в мінливому світі, — сказав о.Якуб. — Генеральний магістр Ордену Проповідників о.Брюно Кадоре ОР у своєму листі до мирян сказав: мабуть, наші часи — ХХІ століття — це часи найбільшої відкритості на присутність мирян у Церкві та світі. Там, де зараз (знову!) складно дійти з проповіддю богопосвяченим особам чи священикам, — туди можуть дійти миряни зі своїм звіщенням Слова Євангелія. Так у Церкві вже було, але в Україні зараз це відбувається без перспективи прямого переслідування. Хоча нинішня ситуація входження ворожих ідеологій — це непряме переслідування Церкви, і тут роль мирян знову стає дуже важливою. Девіз Ордену Проповідників — verіtas, істина. Це — особливо важливе завдання для нинішнього світу, який втратив відчуття й розуміння правди та схильний піти за різними ідеологіями.
Ірина Єрмак
Передрук: credo.pro