Сьогодні, коли римо-католицька церква відзначає спомин святого Йосифа-робітника, семінаристи ВДС Пресвятого Серця Ісуса у Ворзелі мали, як щомісяця, формаційну зустріч з нашим єпископом-ординарієм Віталієм Кривицьким SDB, на якій було порушено дві дуже важливі теми.
Перша стосувалася нещодавнього переживання свят Воскресіння Христового.
Владика говорив про те, що сьогоднішній людині, варто поставити собі запитання: «Чи моє ходіння до храму є «поп-культурою», чи прагненням зустрітися з Живим Богом?». Єпископ також пригадав, що найважливіше під час свят – власне зустрітися з Живим, Воскреслим Господом, а не чудові декорації або досконало організовані процесії та обряди. Після свят добре є зробити аналіз, що було доброго, а що можна наступного разу покращити.
Головним мотто другої важливої теми зустрічі були слова «Ми розвиваємося згідно з тим, на що (або кого) ми споглядаємо». Чи не є образ священика, який я маю в своїй свідомості найважливішою ціллю, яка стала моїм ідолом? Чи не є день отримання свячень найважливішою ціллю? Хоча він повинен бути лише точкою «нуль», початком нової дороги…
Владика говорив також про ціннісні орієнтири. Короткочасна ціль (чи то будова храму, чи щось іншого) не може стати головною метою, а священик перетворитися на служителя будови, доходів, автомобіля... Не можна також допустити прив’язання до місця чи до людей більше, ніж до Ісуса, котрий може в свій час покликати до чогось іншого. Служачи, священик покликаний до будування на тому місці, де він є Божого Царства, а не свого власного. Тому просто необхідно час від часу переглядати свої ціннісні орієнтири та ставити собі запитання: «Якими вони є у мене на даний момент?». Це завдання на все життя.
Його Екселенція наголосив також на тому, що свідчення та переказ священика буде автентичним та по-справжньому плідним лише тоді, коли він сам особисто глибоко переживатиме те, що проповідує та матиме власний у цьому досвід, а не лише переказуватиме досвід інших. В наш час люди особливо потребують пастирів «з суттю», а не лише формальних урядовців. Сама ж форма без суті нічого не варта.
Підсумовуючи можна сказати, що центром моєї контемпляції має бути Бог – Він є Тим, кого маю споглядати, Тим, на кого маю орієнтувати свої цінності та Тим, за ким я покликаний іти.