6 грудня київська парафія святого Миколая відзначала своє храмове свято. Урочисту Месу з цієї нагоди відслужив єпископ-ординарій Київсько-Житомирської дієцезії Віталій Кривицький. По закінченню літургійних урочистостей владика також освятив новий християнський реабілітаційний центр, відкритий при парафії.
— Я дуже радий розділити з вами цей святковий день, — сказав у своїй проповіді єпископ до парафіян, які вже понад 30 років ведуть боротьбу за повернення будівлі храму у свою власність. — Я пишаюся вашою стійкістю, тим, що ви приходите сюди попри відсутність опалення та інші незручності; але ж християни приходять до храму не за зручностями.
Святий Миколай, якого ми знаємо, це такий «добрий дідусь», який роздає подарунки, і якого всі хотіли би мати за гостя у своїй оселі. Проте маємо пам’ятати, що це дещо деформований образ святої людини, єпископа, чудотворця; людини свого часу, яка відповідала на виклики, які стояли перед ним. Як учасник Нікейського собору, він мав долати аріанську єресь; сьогодні ж той образ святого Миколая, який тиражують у медіа і рекламі, сам собою є однією великою єрессю. Його змальовують як людину, яка пропонує нам щось для нашого задоволення, і люди витрачають купу часу і грошей, думаючи: що ж іще цього року подарувати близькій людині, адже ми її любимо?.. Хочу знову наголосити: це — єресь.
Насправді святий був іншим. Яким саме — ми не знаємо, багато деталей біографії різняться, але є певні напрямки, за якими ми можемо скласти враження. Насамперед, він був віруючою людиною. Він погодився стати єпископом і прийняти відповідні виклики, хоча це не входило у його плани. Роздавання подарунків, навіть не вдаючись у деталі, це лише частина його служіння. Насправді воно полягало у відстоюванні істин віри, у заступництві над тими, хто страждає від несправедливості, у зціленні — і він робив це з гідністю. Святий Миколай був відкритий до того, що хоче зробити через нього Господь як через свого учня. Він прийняв свою місію.
Оскільки спомин святого Миколая тепер збігається у календарі з Днем Збройних Сил України, особливу увагу у своєму слові єпископ Віталій приділив військовим та викликам війни, з якими має справу кожен українець.
— Війна — це виклик, через який багато в кого з нас опускаються руки, — сказав він. — Хтось не вірить у завтрашній день, хтось не може впоратися зі смутком і трагедією, яка торкнулася його або його близьких, хтось не бачить виходу з ситуації. І тоді Господь кличе нових «Миколаїв», людей, які так само слухають Боже Слово і говорять: це Слово для мене, воно скероване до мого серця!
Сьогодні ми в особливий спосіб вшановуємо наших захисників. Вони не обирали війни. Багато з них — це не ті люди, які закінчували військові училища й інститути, не професійні військові. Дуже часто це люди, відірвані від своїх звичайних справ, і які сьогодні ризикують життями, захищаючи нас. Молячись за них сьогодні, ми просимо про захист — захист для тих, хто захищає нас. Стоячи перед Богом і молячись за наших військових, ми визнаємо: яким би великим не був їхній вклад, ми б не встояли, якби Бог не сказав свого слова і не заступився за нас.
Після Святої Меси відбулось відкриття та освячення християнського реабілітаційного центру. Як зазначив настоятель парафії, отець Павло Вишковський ОМІ, у центрі надаватимуть допомогу — передусім, духовну — кожному, хто цього потребуватиме. Він також розповів, що при центрі було створено окремі кімнати, кожна з яких має свого святого покровителя; наприклад, дитяча кімната для наймолодших жертв війни носить ім’я святої Жозефіни Бакіти, покровительки справ милосердя і заступниці жертв торгівлі людьми.
«Найчастіше люди прагнуть просто поговорити, і вміння слухати — це найперше зцілення, — зазначив отець Павло. — Людина хоче, щоб її почули, хоче бути цінною, і саме це — основна мета нашого служіння: бути з людьми та для людей, дарувати їм любов та підтримку».