Літургія Господньої Вечері у Києві

У Великий, або ж – Страсний Четвер – Церква згадує спасенні події, пов’язані з останніми годинами перебування Господа Ісуса серед грона Його учнів. Згадує Останню Вечерю, під час якої Спаситель встановив два величних таїнства: Таїнство Євхаристії та Таїнство Священства. В цей день Святу Месу Господньої Вечері в київському Кон-кафедральному Соборі св. Олександра, що по вул. Костьольній, очолив Його Преосвященство Владика Віталій Кривицький, Ординарій Київсько-Житомирської Дієцезії. Йому співслужили усі священики парафії, а також пресвітери орденів св. Домініка (Орден Проповідників) та св. Франциска (Орден Братів Менших), що несуть душпастирське служіння в українській столиці.

На початку урочистої св. Меси діти з парафії св. Олександра привітали Владику та всіх присутніх священиків Христових з днем Священства та подякували їм за жертовну працю на благо Церкви та люду Божого. В свою чергу, розпочинаючи урочисті відправи, Єпископ Віталій нагадав усім вірним, що слова вітань та подяку дуже гріють душу, але набагато важливішою є пам'ять кожного християнина в молитвах, що надзвичайно важливими є ті слова, котрі ми промовляємо і просимо за наших священиків в розмові з Богом, в молитві.

Значною мірою цю тему Владика продовжив у своїй проповіді під час св. Меси. Він нагадав про те, яка ж особлива подія відбулась більше двох тисяч років тому у непримітній єрусалимській Світлиці, коли Христос разом з Апостолами споживав Пасху Старого Завіту. Дивним, напевно, було це святкування для учнів – традиційних, побожних юдеїв, котрі звикли з точністю до літери, до крапки дотримуватись приписів давньоєврейського ритуалу. Але Ісус не те, щоб спростив ритуал, а неймовірно поглибив його та зробив неперервним. Й тепер кожен з нас може (і бажано!) щоденно не просто згадувати спасенні події (Пасху, «Перехід»), як це було за старозавітних часів, але переживати Її та пестити в собі через Причастя Тіла і Крові Христа.

На особливу увагу, як наголосив Єпископ Віталій, заслуговує жест Спасителя під час вмивання ніг Апостолам. Адже це теж було чимось неймовірним. Це головуючому при столі присутні мали обмити руки, а щодо обмиття ніг, то це взагалі було долею слуг. Та не так вчинив Господь! Й цим жестом, цією своєю поставою Він вже готував Апостолів до того, що їм судилось стати Слугами Христової Пастви після Його страждання і славного Воскресіння. Й цей обов’язок служіння ближнім, а також обов’язок нести Євхаристію в своїй душі, в своєму тілі навколишньому світу, поза межі церкви стосується також і нас, кожного з нас! При цьому показовим є те, що св. Меса Великого Четверга не має традиційного завершення. Нема в цей день ані урочистого благословення, ані «розіслання» вірного люду. Отже Євхаристія не закінчується, але ми дійсно несемо Її частку в широкий світ.

А після проповіді Владика Віталій повторив жест Спасителя, обмивши ноги дванадцятьом чоловікам з парафіяльної спільноти…

В дусі Дня встановлення Священства молитва вірних сьогоднішньої св. Меси також особливо огортала тих, які відповіли «Так!» на поклик Христа й обрали шлях священицького служіння (Папу, єпископів, священиків), тих, хто готується до цього служіння в семінаріях, тих, до яких Бог промовляє (щоб вони відкрили серця на Його заклик). Також просили вірні про вічний мир та винагороду для тих єпископів та священиків, які працювали в парафії св. Олександра. Після звершення Євхаристії та Причастя вірних, Ісуса, присутнього у Пресвятих Таїнствах, було перенесено в процесії до каплиці Адорації, де парафіяни мають можливість затриматись у молитві, зосередженні, поклонінні…

Дмитро Парубець