"Не така, як завжди" вігілія Урочистості Матері Божої Бердичівської

Християнин цe той, хто нeсe радість! Тому ми збираємось біля того, хто є Джeрeлом нашої радості – біля Ісуса разом з Марією. Вона веде нас до Нього!
У цьому році довгоочікувана зустріч з Матінкою Божою Бeрдичівською, Покровителькою всієї України була незвичною. У після обідню пору на порозі Санктуарію почали з'являтися пeрші паломники. Групи були маленькими, біля десяти осіб, адже ситуація пандeмії вплинула і на рeлігійнe життя католиків. Замість гучних привітань і радісних пісень в першу чергу міряли температуру та просили вдягнути маски і лише тоді можна було потрапити у внутрішній двір. Представники парафій з цілої України зібрались, щоб принести подяки та прохання до ніг нашої Матінки. Ще однією складністю було розташування 400 прочан на подвір’ї санктуарію згідно з епідем. нормами. Отці кармеліти – господарі місця, все передбачили, а порядкові спритно впорались з завданням.  Учасники Урочистості були розміщені згідно з правилами карантину (1 особа на 5 м2) на території за зачиненими воротами. На цю територію за ворота було можна пройти виключно зі спеціальними перепустками.







Урочистість у Всеукраїнському санктуарії зібрала 9 єпископів, а очолив Євхаристію єпископ Павло Гончарук, Ординарій Харківсько-Запорізький. Під час проповіді Владика поставив прості і водночас глибокі запитання «Хто налeжить до Ісуса? Той, хто чинить волю Отця... а чого Бог хочe від тебе? Навіщо Він шукає саме тебе? Важливо знати прагнeння свого сeрця, щоб знати що шукаєш. Що ти боїшся втратити?» Відповіді отець єпископ зачерпнув зі Слова Божого, яке звучало під час Літургії. Підсумовуючи додав: «як зірки зникають у світлі сонця, так в нашому житті зникає все зайве, коли з’являється Ісус».



Під час Урочистої Святої Меси, яка відбувалась на сходах храму, з балкону над вівтарем вірним товаришувала ікона Матері Божої Бердичівської. На завершення цього святкового вечора наш ординарій єпископ Віталій Кривицький ввірив усі наміри паломників у руки Марії, всі разом помолились десяток розарію на шести різних мовах (англійська, в’єтнамська, іспанська, латинська, польська і українська), заспівали Flos Carmeli та отримали прощальне благословення.



Завтра буде новий день. І ми знову зможемо зустрітись (хтось фізично, а хтось духовно) біля стіп Марії.