Літургію Попільної Середи, якою розпочинається Великий Піст, у катедрі св. Олександра в Києві очолив ординарій Київсько-Житомирський єпископ Віталій Кривицький.
Він звернувся зі словом проповіді до вірян та усіх, хто єднається в цій Месі через медіа, впроваджуючи нас в особливий період літургійного року, який має підготувати нас до Пасхальних Свят.
Єпископ сказав, що літургія вводить нас у піст, який відбувається згідно з Божим сценарієм. Піст — це наказ кожному з нас стати ближчими у відносинах з Господом.
Щоб краще зрозуміти непростий час, який ми переживаємо, єпископ опирався на перше читання з Книги пророка Йоіла, який говорить про особливі часи.
— Пророк звертає увагу на ситуацію, в якій перебуває народ, і на те, до чого він може прийти. Ця книга писалася в часи після Вавилонського полону, коли ізраїльтяни поверталися додому. Важливим було не лише те, що відбувалося зовні, але й те, що діялося в їхніх серцях. Вони запитували себе: «Де є Бог?» Або ж чули це питання від інших: «А де є твій Бог?»
То був час реформ Неємії, коли Ізраїль став теократичною державою, фундаментом якої став Бог і Його закон. Пророк говорить про конкретні кроки, які повинна зробити не тільки окрема людина, але цілий народ, щоб сьогодні і наш український нарід об’єднався навколо Господа.
Господь сьогодні своїм Словом закликає нас до дій, до конкретної переміни у наказовий спосіб. Як наш Творець і Відкупитель, Він має право до нас так звертатися, вимагати поступати за Його наказами.
Єпископ також закликав кожного звернути увагу на плоди його власного життя.
— Маємо побачити переміну, щоб наші кроки були спрямовані лише вперед. Важливо переконатися, що ця дорога веде не до нашого егоїзму, а до глибших стосунків із Богом та ближніми. Первородний гріх зруйнував зв’язок людини з Богом, з іншими та з самою собою. Тому необхідно прийняти Божу благодать, яка принесе рясні плоди — як у щоденному житті, так і у вічності, щоб не приймати благодаті намарно.
Пророк нагадує, що Господь говорить твердо. В Євангелії від Матея, у шостому розділі, як продовження Нагірної проповіді, Христос застерігає: навернення не повинно бути ідолопоклонством, способом догодити самому собі.
Великий Піст — це час, що відкриває наші очі:
- на нас самих та наші сили, які ми часто недооцінюємо;
- на те зайве якого маємо позбутися;
- на ближнього, який потребує нашої допомоги;
- на обрії та рішення, які маємо ухвалити.
Піст — це благодатний час пустелі, з якої людина завжди повертається збагаченою.
Великий Піст має свої етапи. Спочатку все здається легким, потім приходить занепад, а далі настає Великий Тиждень, що знову підносить нас духовно. Важливо не допустити, щоб після Вербної неділі у Великому Тижні розпочалася агонія — спроба все підготувати, встигнути посповідатися, завершити всі справи на останній момент, встигнути зробити те, що не встигли протягом усіх сорока днів. Найкращий піст — той, який приведе нас до Вербної неділі в стані великого спокою, коли ми не намагаємося щось надолужити, а радіємо Божій присутності.
Кожного року Великий піст, Пасха та Різдво мають допомагати нам підніматися на нову духовну висоту. Нехай цей Піст стане для нас великим даром — часом глибшого навернення, боротьби не лише із зовнішнім ворогом, а й із внутрішнім, який часто є значно підступнішим.
Нехай цей шлях приведе нас до живого Бога!
