Сьогодні Попільна Середа — початок Великого Посту.
Ми схиляємо голови, щоб їх торкнувся промовистий літургійний знак.
Попіл на чолі — це далеко не прикраса. Це сувора правда про те, що людина крихка, смертна, залежна — більше від Бога, ніж від обставин. Порох — це те, що залишається, коли вогонь уже зробив своє. Це кінець гордині, ілюзії самодостатності, удаваної сили.
Попіл у літургії — це також рештки гілок із минулорічної Пальмової Неділі. Знак багатьох наших «гарних слів» і молитов, якими ми прославляли Бога… а згодом самі ж Його ображали й зраджували.
Початок Великого Посту — це початок навернення, яке потрібне кожному з нас. Цей день даний не лише для усвідомлення своєї крихкості й обмеженості, але передусім — для відкриття правди про те, що ми улюблені. Бог любить нас і закликає через пророка:
«Поверніться до Мене всім вашим серцем, у пості, в плачі й у голосінні. Роздеріть серце ваше, а не одежу вашу, і поверніться до Господа Бога вашого, бо Він благий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий — і уболіває над нещастям» (Йоіл 2,12–13).
Благословенного й плідного Посту всім, хто його розпочинає!