4 лютого 2025 року у катедральному соборі св. Олександра у Києві відбулася зустріч богопосвячених осіб. Ця подія, яку очолив єпископ-ординарій Київсько-Житомирської дієцезії Віталієм Кривицьким, об’єднала у спільній молитві перед лицем Господнім братів і сестер з різних згромаджень.
Зустріч відбулася у межах Тижня богопосвяченого життя, що його цьогоріч вперше відзначає РКЦ в Україні. Вона розпочалася з конференції о. Серафима Тишка OCD, який після повалення радянського режиму боровся за повернення Бердичівського санктуарію Божої Матері католикам, а також стояв біля витоків відродження парафіяльного життя у святині.
Після конференції відбулося виставлення Пресвятих Дарів, під час якого учасники зустрічі у молитовній тиші звернули свої серця до Євхаристійного Ісуса, а потім — Свята Меса, під час якої всі присутні, тримаючи в руках запалені свічки, які знаменували Світло Христове, відновили свої урочисті обітниці, складені колись біля стіп Господніх.
У своїй проповіді єпископ Віталій послався на слова апостола Павла, що належали до літургійних читань дня: «Ми, маючи довкола себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всяку гордість та гріх, що нас легко обплутує, стійко прямуємо до тієї боротьби, яка перед нами, дивлячись на Засновника і Довершувача віри, на Ісуса» (Євр 12, 1-2).
— Сьогодні, маючи Інтернет та інші засоби зв’язку, ми можемо дізнаватися про свідків віри на інших континентах, в інших частинах світу. За часів Павла люди не мали такої можливості, — сказав він. — Але й поруч із собою ми маємо цих свідків: богопосвячених людей, відданих Богові людей. Цього дня я, з одного боку, закликаю вас прославляти Господа за цих провідників — інколи навіть мовчазних, тих, що свідчать самим лише прикладом свого життя. З іншого боку, стоячи перед Богом, я дякую Йому за ваше свідчення віри, свідчення у житті конкретно нашої місцевої Церкви, нашої дієцезії.
Далі, коментуючи Євангеліє від Марка, у якому йшлося про зцілення доньки Яїра і зцілення кровоточивої жінки, єпископ навів такий приклад, щоби пояснити істинну суть служіння богопосвяченої особи, яка передусім полягає у тому, щоби служити тим, хто потребує нас у даний час:
— Довкола нас багато непомітних речей, у яких діє Бог. Ці речі іноді навіть ламають наші плани, але у них може діяти Господь. Сам Господь теж стикається з моментами, які нібито йдуть всупереч очікуванням: Христос мав плани, він зустрічався з великою кількістю людей. Але цього дня Він мав перекреслити свої плани і піти у дім старійшини синагоги, щоби зцілити його доньку. Дорогою, потрапивши у тисняву, Він раптом відчув, як від Нього відійшла сила; тобто, відбулося щось, ініціатором чого Він не був. І таким чином сталося чудо: зцілення жінки, якій 12 років ніхто не міг допомогти. Чи змінили такі моменти Його головну місію, з якою Він прийшов на землю? Ні. Він невпинно продовжував свою подорож до Єрусалима — «подорож в один кінець». Він не змінив своєї загальної місії і стратегії. Але Він залишався відкритим до того, щоби служити потребуючим тут і зараз.
Тиждень богопосвяченого життя в Україні триває від свята Стрітення Господнього (2 лютого) по 8 лютого. Він також знаменує собою цьогорічний Срібний ювілей затвердження структур Конференції жіночих згромаджень та інститутів РКЦ в Україні. Станом на зараз в РКЦ в Україні нараховується 54 жіночих і 13 чоловічих згромаджень, у яких служить майже 800 богопосвячених осіб.
