Страсна П'ятниця в Києві

Велика, або ж Страсна П'ятниця — єдиний день впродовж року, коли Христова Церква не звершує своє найбільше Таїнство — безкровну Жертву Спасителя, Пресвяту Євхаристію.

Натомість відправляє Літургію Страстей Господніх на спомин тієї Містерії, що здійснилась дві тисячі років тому в Єрусалимі: страждання, розп'яття і смерть Ісуса.

В київському Кон-кафедральному Соборі св. Олександра відправи Страсної Пятниці року Божого 2018 очолив Єпископ-Ординарій Київсько-Житомирський Владика Віталій Кривицькій, якому асистували священики парафії та пресвітери Ордену Проповідників (Домініканців) і Ордену Братів Менших (Францисканців).

Перед обличчям страждань свого Господа Церква Христова завмерла в тиші та задумі. Вівтар оголено: нема на ньому ані білого обрусу, ані квітів, ані свічок, ані розп'яття. Замовкли дзвони і орган...

В цілковитій тиші літургійна процесія на чолі з Єпископом прослідувала до пресвітерія, де Владика пав долілиць перед вівтарем, а супровід та вірний люд схилили коліна. “Я є порох, перед Тобою, Господи!” - промовляє цей жест покори, що сягає своїм корінням ще дохристиянських часів.

Після вступної молитви головного служителя розпочалась Літургія Слова, котра принесла вірним читання з пророчої Книги Ісаї про “стражденного слугу Божого”, в якому ми впізнаємо Христа, спів псалму з промовистим рефреном: “В руки Твої, Господи, дух мій віддаю”, читання з Послання до Євреїв, а також опис Страстей Господніх з Євангелії від св. Йоана.

У своїй проповіді, виголошеній після читань, Єпископ Віталій пояснив вірним, чому саме в цей день нема Євхаристії. Адже сьогодні, в день, коли ми згадуємо спасительну смерть Христа, сам Хрест Страждання стає Вівтарем, на котрому сам Верховний Священик здійснює свою єдину, вічну, найбільшу, неосяжну людським розумом Жертву — приносить самого Себе на заклання, як невинний пасхальний Агнець! Тож, нехай нас не дивує те, що в цей день Церква святкує (саме “святкує”, як би не парадоксально це для нас звучало!) Смерть Єдинородного Сина Божого, Смерть, в якій разом з Ним померли усі наші гріхи! Як гріхи цілого світу назагал, так і кожний, без виключення, мій особистий гріх! Але від нас залежить, чи ми усвідомлюємо цей гріх, чи визнаємо його у дусі каяття, чи віддаємо його Господу.

Молитва вірних, котра в цей день має також особливий уклад і особливий характер (адже ми відмовляємо її буквально у підніжок Хреста, на якому зависло Спасіння світу), вознесла до Господа прохання про Церкву і Її пастирів, про народ Старого Завіту, про християн та тих, які ще не впізнали у Ньому свого Спаса, про невіруючих, про владоможців, про нас самих і увесь світ...

Наступна частина Літургії Страстей Господніх — Адорація Хреста. Сам підхід вірних до хреста, а також його цілування, стали наочним доказом, знаком того, що ми приймаємо цей хрест до нашого життя, що складаємо йому нашу пошану, але водночас віримо, що на тому хресті звершилось в особі Ісуса наше Спасіння.

Після обряду Святого Причастя, згідно з багатовіковою традицією в Страсної П’ятниці, на завершення Літургії Страстей Господніх, Пресвяті Дари було перенесено в процесії до Господнього Гробу й виставлено для поклоніння (адорації). При цьому Найсвятіше Таїнство вміщено у монстрацію, котра вкрита білим вельоном, подібно як померлого Спасителя було вкрито білою плащаницею. Тут Пресвята Таїнство, Євхаристичний Христос перебуватиме аж до Урочистої св. Меси Пасхальної Вігілії.

Дмитро Парубець