Україно, ось Мати твоя

Такий день буває раз на рік. Такий день зазначають в календарі заздалегідь. Бо ця неділя є винятковою. Ще задовго до початку Святої Меси люди збирались на площі Йоана Павла ІІ. Лунали молитви, черги до сповіді. Все це, щоб як найкраще приготуватись до Святої Меси. Достойним Гостем на святі був архієпископ Ренато Боккардо,  який очолив Святу Месу.


7 єпископів України, десятки священиків та сестер – монахинь, представники влади різних рівней, посли та консули,  і незліченна кількість люду Божого. Присутність архієпископа Ренато була тим знаковою, що саме він був одним з організаторів паломництва Папи Йоана Павла ІІ до України у 2001 році.














Проповідь архієпископ сконцентрував навколо Матері Божої – Матері Церкви.
«Ми прийшли сьогодні, щоб повторювати Діві Марії просте і красиве привітання ангела: «Радуйся, Маріє!» Це глибока потреба нашого серця та прояв вдячності.
Мені здається, що Літургія, яку ми святкуємо, виражає дивовижну таємницю Бердичівського санктуарію, представляючи нам Марію біля підніжжя Хреста. Там, за словами Ісуса: «Сину, ось мати твоя», Вона стала матір’ю всіх, а учень Йоан, який представляв усіх нас, «узяв Її до себе додому».

Усім паломникам, які приходять до цього Храму, Діва Кармелю продовжує вказувати на свого Сина Ісуса і народжувати Його в серці та в житті тих, хто хоче прийняти Його.
Святий Ігнатій Антіохійський,називає Ісуса «сином Божим та сином Марії». Це ставить Марію на висоті вертикалі: навіть поруч із небесним Отцем. Але, в той же час, ставить Її так близько до нас, що Вона стає нашою матір’ю, матір’ю Церкви. Фактично, Ісус, якого Вона породила, взяв нас за братів; Він об’єднав нас так глибоко, що ми утворюємо одне тіло; Він став нашим Головою, але і нашим братом: «первісток серед багатьох братів», як його називає святий Павло (Рим 8,29).
Ставши дітьми Божими через Духа, ми отримали право використовувати мову і впевненість дітей стосовно Бога, називаючи його, як Ісус: «Авва! — наш Батько!» Це слово — це немовби жива реліквія Христа: це Його власний голос, який прийшов до нас, без жодного перекладу. «Авва!», так молився Ісус. Ми повинні частіше пам’ятати про наше неймовірне і дуже почесне право; ми повинні наслідувати Ісуса, який у пориві радості, також і в смутку в Оливному саду, завжди звертався до Отця: «Я дякую Тобі, Отче…» (Мт 11, 25), «Отець Мій, якщо це можливо… » (Мт 26,39),« Отче, в Твої руки віддаю дух мій» (Лк 23,46).
Діві Марії, Матері Церкви, ми довіряємо нашу щиру молитву, щоб заступалась перед своїм Сином за всіма нами, і для кожного зокрема випросила дару благодаті й вірності Богу та мужності у визнаванні християнської віри. Зокрема, ми довіряємо Їй усіх тих, хто страждає тілом і духом через ненависть, насильство та війну; нехай із цього Санктуарію зрине наш крик про мир для всього світу і особливо для цієї благородної та змученої країни, яка багата людськими й християнським традиціями, яка сягає своїми коріннями Хрещення Київської Русі, коли Боже життя ввійшло до сердець та в життя українського народу.» 












Після Святого Причастя архієпископ Львівський, Мечислав Мокшицький відновив  Акт присвячення України Непорочному Серцю Марії пастирями Римсько-Католицької Церкви в Україні. І всі присутні разом виспівали величальний гімн «Тебе, Бога, прославляєм», благаючи, щоб Марія сама з нашою молитвою стояла перед Божим Ликом і випрошувала нам потрібні до святості благодаті. Прекрасно зорганізоване свято добігло закінчення. Люди ще довго не розходились, щоб могти насолодитись миттю зустрічі. Проблеми, радості та прохання залишаючи у стіп Марії, віримо, що Бог вислуховує нас і не покидає наш народ.