Вігілія свята Стрітення Господнього в Житомирі

Ще у 1997 році святий Папа Йоан Павло ІІ проголосив свято Стрітення Господнього днем, у якому ціла Церква складає вдячність Богу за дар богопосвячених осіб та підносить свої молитви за ревні покликання до чернечого стану. Власне з цієї нагоди представники чернечих Орденів та Конгрегацій з Житомира та Коростишева зібрались на спільну молитву. Напередодні, у вігілію свята Стрітення Господнього, у храмі св. Софії в Житомирі була звершена Свята Меса.  Покликанню до богопосвяченого життя була присвячена проповідь, яку проголосив о. Емануїл Сабадах OFM, віце-міністр провінції св. Михаїла Архангела Ордену Братів Менших.


„Сьогодні святкуємо день Богопосвячених, який святкуємо в цікавому контексті. Минула неділя була посвяченою Божому Слову. Боже слово, яке створює, завдяки якому зростає Боже Царство, завтра розпочинається рік, який проголосив єпископат роком молитов про покликання до священицького та богопосвяченого життя. Саме в цьому місці, є місце для нас, Богопосвячених. Часто в Євангелії бачимо, що сцени покликань апостолів - це сцени живі. Наше покликання є не менш динамічне, є не менш живим. Ісус іде в Капернаум, в місце, яке веде до моря, місце, де скупчувалось багато людей.  Це була така собі вузлова станція. Там є багато людей. А ще, про це місце говорять, що це Галілея язичницька, люди які там живуть, вони заплутані, це люди, які живуть у темряві. Євангеліст Матей цитує Ісаю, називаючи це місце “країна темряви”. Саме в таке місце приходить світло, яке говорить – “покайтесь”, і “наблизилось Царство Боже”. Покайтесь, тобто, змініть свій орієнтир. Виходить хтось хто каже : твоя перспектива  - це Боже Царство. Ісус не каже “змініть своє хобі, своє завдання”. Він каже - змініть своє життя. Ісус починає кликати Андрія і Петра. Починає кликати перших апостолів. Ісус, який йде поза смерть, поза схему, яка може виглядати як: працювати, їсти, спати. Він кличе до чогось більшого.  Зустрічає апостолів саме тоді, коли вони закидали сіті, коли були захоплені ловленням риби. І в саме цей момент Ісус каже до них - ідіть за мною. Це змінює всю перспективу життя. Ісус говорить: "зміни свій напрямок". І конкретизує їх життя словами “будемо ловити людей”. 
Іншими словами Він обіцяє учням, що ви будете торкатись людських сердець. Це суть покликання.  Хочеш йти за мною? Я вам даю цю місію. Шукати людські серця. Апостоли реагують миттєво - відразу йдуть, відразу відгукуються. Часом нам здається - це не для мене такі героїчні риси. А що ми робимо негайно? Те, що є важливим, цікавим, захопливим. Реакція Апостолів говорить, що для них це було захопливо. Бог пропонує їм щось, чого не можна змарнувати. Часом люди співчувають Богопосвяченим особам, що не мають родини, не мають нічого свого. Але це є теж придбання. Це здобуток.  Це нагода, якої варто шукати, приймати. Апостоли залишають батька, сіті, все, тому що, Боже Слово змушує діяти, рухатись. Це Слово нас витягує з безнадійних ситуацій, це Слово нас вводить на дорогу спасіння, це Слово, яке надає людині життя. Це є та місія, яку Бог нам дає - торкатись людських сердець, ділитись тією вільністю, яку ми відчуваємо, ділитись Божим Царством, яке ми знаємо. Нехай ця краса захоплює якомога більше людей".

Всі частини літургії в цей день були наповнені духом Богопосвяченого життя - в молитві вірних молились за всіх тих, хто присвятив своє життя Богові в монашому житті та про нові покликання.
Під час процесії з дарами були принесені : прекрасна лілія, як знак обітів, бревярій та розарій, як знак молитов, які заносять монахи та монахині. 



Такий день буває раз на рік, але він дуже важливий і потрібен,  щоб спільно молитись, спільно відновити складені обіти та спільно наповнитись силою і далі йти всюди туди, куди поставить Господь.