Єпископ Олександр Язловецький: Вважаю це своєю місією, допомагати повірити в Бога, який любить

Тиждень тому, 9 листопада, в київському конкафедральному храмі св. Олександра було уділено єпископської консекрації Олександру Язловецькому.
В щоденному житті, він скромний, усміхнений, має час для тих, хто до нього звертається.
Чим живе тиждень після консекрації, про що думає, що планує, яким хоче бути наймолодший єпископ, читайте у нашому інтерв’ю.

- Церква в Україні має наймолодших єпископів у світі, з чим пов’язаний попит на молодих лідерів?

Те, що у нас молоді єпископи, в тому числі я, це не означає, що ми якимось заслугами собі це заслужили.  Наше покоління, священники, які зараз працюють, це насправді перші семінаристи, які колись прийшли в семінарію. Коли я прийшов в 1996 році навчатись на 1 курс в Городок, на той час не було жодного випуску з українських семінарій. Вже пізніше, почались відкриватись семінарії в Львові, в Києві. Ми перші українські хлопці, яких Господь покликав з цих земель. Якщо тепер Ватикан вибирає єпископів з місцевого духовенства, тому вибір лягає на тих, кому зараз 40-45 років.

- Єпископ скеровує своє служіння не тільки до мирян, але й до священників. Що, на вашу думку, є сьогодні важливе для духовних?

На мою думку, єпископське служіння, передусім, скероване до священників, а вони вже решту зроблять. Єпископ не зможе заступити священника, бути замість нього.  Навіть тому, що  у нього не вистачить ні часу, ні здоров’я. Звичайно, треба відвідувати парафії, треба їздити. Але навіть гарна  проповідь єпископа, каравай на привітання, відвідини парафії, вони не сильно змінять парафіян. Той, хто проповідує, хто є з ними – наші настоятелі, наші вікарії, це вони є рушійною силою до змін серед парафіян. Тому для священників треба мати свій час, своє служіння, а вони все інше зроблять.

- Як ви бачите дієцезію через 5, 10 років?

Мені важко сказати, це більше питання до Ординарія, якому Господь дає особливі дари для керування дієцезією. Я лише помічник. 

- Як Ви бачите свою послугу єпископом помічником?

Саме слово «помічник» говорить про мою роль, яка полягає в допомозі. Я хочу допомагати ординарію, бути там, де він не може бути. Це моя місія, і сподіваюсь, що Господь мені в цьому допоможе.

- На що хотіли б звернути свою увагу у послузі душпастирській?

Я б хотів звернути увагу на проповідування. Мені подобається проповідувати і під час моїх проповідей хотів би ставити акценти на проголошування про Божу любов і милосердя. Бо сам цього неодноразово досвідчив. Багато людей цього не пережили, не відчули і їм треба про це говорити. Може це буде переконливим з уст єпископа? Вважаю це місією, допомогти повірити в Бога, який любить і пробачає, поки ми живемо. Поки живемо, маємо  всі шанси пізнати Бога, навернутись і спасатись.

- Ваша біографія є дуже багатою і характеризується різнорідністю досвіду. Одним з них є праця в Єпископському Суді, де Ви виконували завдання захисника подружнього вузла. Чи цей досвід може допомогти в єпископській послузі ?

Моє служіння в Єпископському Суді допомагатиме мені в проповідуванні, у звертанні уваги на те, що подружжя це дуже поважна річ, до якої треба добре підготовлювати, готуватись, відповідально ставитись. Подружня присяга це не на один раз, це на кожен день. Читаючи ці людські трагедії, шкода цих людей, бачу, як все гарно все починалось, і як погано все закінчилось. А з іншої сторони, це захоплення Божим милосердям, який дає такі інструменти, як Єпископський суд,  що можна визнати шлюб недійсним, якщо він був укладений неправосильно. Ці люди можуть укласти дійсний церковний шлюб, можуть приступати до таїнства. Господь милосердний, дав людям інструменти, можливість повертати цим людям радість повертаючи їх до спілкування з Христом через таїнства. Треба про ці інструменти людям говорити,

- Наше українське суспільство покрито раною війни, (серед загиблих на сході також багато наших вірян). На вашу думку як її загоїти?

Моя думка не сильно рахується. Ми люди віруючі, для нас найважливішою є думка Христа. У святому Письмі знаходяться рецепти на всі випадки життя. Також на цей випадок життя є заповідь Христа про любов до ворогів і слова Христа, про пробачення ніхто не скасовува. Якщо хтось шукатиме інших рецептів, то ці рани будуть дуже довго загоюватись.

- Що для вас означає слово патріотизм?

Патріотизм для мене це любити, цінувати, шанувати свій народ, свою мову, свою культуру, свої традиції. свою землю. Щиро радіти, коли в нашому суспільстві відбуваються позитивні зміни, і вболівати, коли цих позитивних змін не видно. І з повагою ставитись до націй, як знаходяться по сусідству.

- Яке ваше хобі?

В мене немає часу зараз на мої хобі. Якщо гру на гітарі, чи читання класичної книжки, можна назвати хобі, то це воно. Я нічого не творю, нічого не колекціоную (сміється).  Дуже рідко мені вдається бігати, бо тепер час насичений і дуже інтенсивний.  
Владико, дякуємо за розмову і бажаємо дарів Святого Духа у Вашій послузі.
Розмовляла с. Франциска Туманевич